Щеняті необхідно відвести постійне місце в квартирі де-небудь у куточку, але не біля дверей. Туди слід покласти підстилку і посадити на неї цуценя, приказуючи: “Місце, місце!” Через кілька повторень воно добре буде знати своє місце. Йому потрібні іграшки: старий м’ячик, дерев’яні цурочки, можна дати стару тапочку.
Маленьке щеня необхідно привчати до охайності. Як тільки ви помітите, що воно крутиться на місці, посилено нюхає підлогу, присідає, його треба негайно винести у двір, навіть якщо цуценя встигло набруднити. Можна легенько шльопнути його для перестраху, але ні в якому разі не бити. За 3—4 місяці воно привчиться до порядку.
Коли щеня підросте, регулярно гуляйте із ним. Робіть це кілька разів на день, а вранці й увечері — не менше години. Ні в якому разі не можна відпускати собаку бігати одному: його можуть піймати ловці бродячих собак. Крім того, він може стати жертвою нещасного випадку, потрапивши під автомобіль або трамвай. Небажано давати своєму підопічному обнюхуватися із незнайомими собаками на прогулянці, оскільки він може заразитися якоюсь хворобою.
Собаку в квартирі потрібно утримувати у чистоті. Слід щоденно розчісувати шерсть негустим гребінцем, а гладкошерстих — жорсткою волосяною щіткою. При цьому видаляється не тільки пил, а й відмерлий волос, який випадає два рази на рік. Періодично собаку потрібно купати в теплій воді з милом. Можна застосовувати дитяче і рідке мило, зоошампуні, найкраще березовий чи яєчний. Якщо немає гострої потреби викупати собаку (забруднився на прогулянці), це слід робити один раз на шість тижнів. Від надмірного миття із милом шерсть гірше зберігає тепло, втрачає блиск, стає ламкою. Деяким породам потрібно стригти шерсть хоч би раз на два місяці.
Очі собаки у разі потреби необхідно промивати розчином борної кислоти, а вуха раз на тиждень протирати 10-процентним розчином танінового спирту. Роблять це пальцем, на якому намотана вата. Собаки з висячими вухами більше піддаються захворюванням. Тому їх слід перевіряти і, якщо із вух неприємно пахне — частіше чистити.
Багато піклування потребує щеня у перший рік життя, поки воно росте й освоюється із звичками господаря. Кмітливість починає пробуджуватися дуже рано. Перші умовні рефлекси прищеплюють собаці з першої години появи його в квартирі. Це привчання до місця, режиму дня, годівлі й вигулювання. З ростом і розвитком цуценяти рефлексів стає все більше. Будь-який “вихований” собака незалежно від породи повинен знати заборонну команду “фу!” чи “Не можна!”, команди “Місце!”, “До мене!”, “Сидіти!”, “Лежати!”, “Стояти!” тощо.
Щеня, насамперед, потрібно привчити до нашийника і повідка. Робити це необхідно поступово, краще дома, надіваючи нашийник на короткий час, потім скидаючи його. Звикнувши, цуценя перестає звертати на нього увагу.
Комментариев нет:
Отправить комментарий